Сутеніє.
В Чехії ще годину - півтори буде світла пора. Донька прислала звідти селфі, - на вулиці навіть натяку на вечір немає. А мої українські курчатка вже вляглися під теплі промені інфрачервоної лампи спати. Хоча у бройлерів і не прийнято сон називати сном. Бо вони постійно їдять, така їх робота. Тим більше, при світлі лампи, яку я не вимикаю до світанку.
Закінчується ще один звичайнісінький день. Хоча який же він 'звичайнісінький'? У нас - війна. А це означає, що діє купа обмежень для населення всієї України: комендантська година, світломаскування на вулицях, загроза обстрілів і повітряні тривоги, ба навіть заборона рибальства з човна. А без виїздів хоча б раз на пару місяців у дику природу стало важче підтримувати життєвий тонус. Немає отієї потужної хвилі заряджання позитивною енергетикою, яку ми ловили кожного разу на березі річки чи на островах.

It's getting dark.
In the Czech Republic, it will still be daylight for an hour - an hour and a half. My daughter sent a selfie from there - there is not even a hint of evening on the street. And my Ukrainian chickens have already fallen asleep under the warm rays of the infrared lamp. Although in broilers it is not customary to call a dream a dream. Because they eat all the time, that's their job. Especially, by the light of the lamp, which I don't turn off until dawn.
Another ordinary day ends. But how "normal" is he? We have a war. And this means that there are a lot of restrictions for the population of all Ukraine: a curfew, light masking on the streets, the threat of shelling and air alarms, and even a ban on fishing from a boat. And without trips to the wild at least once every couple of months, it became more difficult to maintain vitality. There is no such powerful wave of charging with positive energy that we caught every time on the river bank or on the islands.

У пошуках позитиву починаєш помічати найдрібніші деталі життя навколо себе. Хочеш прикрасити його своїми фантазійними штуками у вигляді клумб чи грядок. Чергова спроба уквітчати двір логотипом від альбому Pink Floyd - Dark Side of the Moon. І знову у мене не вистачає кольорів переломленого променя... Але ще не зима, - там мають розквітнути айстри, і все вирівняється!

In search of positivity, you begin to notice the smallest details of life around you. Do you want to decorate it with your fantasy pieces in the form of flower beds or beds. Another attempt to decorate the yard with the logo from the album Pink Floyd - Dark Side of the Moon. And again I don't have enough colors of the refracted ray... But it's not winter yet - the asters should bloom there, and everything will even out!

Дуже потрібно насушити сіна для підстилання курчаткам, а тут - дощі та грози. Не дають травичці висохнути як слід. Тому ловлю миті сонячної погоди і перетрушую сіно, насолоджуючись його запахом. Відчуваю, як кожна травинка, кожне стебельце при перетрушуванні пролітає струмочком у повітрі, насичуючись ним і лягаючи пухнастим шаром на землю. Під сонечком буде достатньо годинки - двох, щоб висохли останні краплини вологи і сіно можна було відправляти на зберігання.

It is very necessary to dry the hay for bedding the chickens, and here - rains and thunderstorms. Do not let the grass dry properly. That's why I catch moments of sunny weather and rake the hay, enjoying its smell. I feel how every blade of grass, every stem, when shaken, flies in a stream in the air, being saturated with it and falling to the ground in a fluffy layer. An hour or two under the sun will be enough for the last drops of moisture to dry and the hay to be sent to storage.

Котик, смішний!😁 Нагадав якийсь давній рекламний слоган: "Імідж – ніщо. Спрага - все." Мейсон навіть не помітив, як вступив у чашку біля відерця, звідки п'є воду.🐈

Cat, funny!😁 It reminded me of an old advertising slogan: "Image is nothing. Thirst is everything." Mason did not even notice how he stepped into the cup next to the bucket from which he drinks water.🐈

Завтра буде ранок. Як завжди, на світанку почнуться звичні справи - доглянути за живністю, погуляти з песиком, приготувати сніданок... А в душі знову і знову виринатиме такий омріяний та бажаний світанок на природі. Я обожнюю зустрічати схід Сонця у таких місцях, де видно далекі горизонти. Особливо, коли ти виходиш назустріч світилу на човні. А потім спостерігаєш, як швидко вогняна куля виринає з-за далекої лінії, де земля сходиться з небом...

Tomorrow will be morning. As usual, at dawn, the usual tasks will begin - take care of the animals, walk the dog, prepare breakfast... And such a dreamy and desired dawn in nature will appear again and again in the soul. I adore meeting the sunrise in such places where distant horizons are visible. Especially when you go out to meet the light on a boat. And then you watch how quickly a ball of fire emerges from behind the distant line where the earth meets the sky...

Між вечором і ранком буває кілька годин. А буває - кілька років.
Головне - не втратити в собі отой драйв, нестримний потяг до природного наповнення позитивом. Не дивлячись навіть на роки.😎🤘

There are several hours between evening and morning. And it happens - several years.
The main thing is not to lose that drive, the unstoppable urge to naturally fill with positivity. Despite even the years.😎🤘