Мої вітання всім учасникам спільноти Life Stories! Маю надію, що всі, хто тут ділиться своїми думками й особистими історіями, затяті мрійники. Бо останнім часом маю спостереження, що більшість українців просто розучилися мріяти, і що їхні мрії опустилися до рівня прозаїчних, а інколи й навіть примітивних бажань. Звісно, це не є погано, але така тенденція мене засмучує. Бо тоді мрія втрачає свою піднесеність, позаяк не літає високо над хмарами.
Інколи навіть складається враження, що люди просто не знають про що їм мріяти. Буває, питаєш про таке, а у відповідь – довга тиша, наче застав людину зненацька. Звісно, для багатьох українців наразі гостро постали екзистенційні питання, простіше кажучи питання існування й виживання. А отже, у їхньому житті практично не лишилося місця для мрій, і я їх аж ніяк не засуджую.
Утім, мені не хотілося б затьмарювати такими думками таку світлу тему тижня у цій спільності, як «Моя найзаповітніша мрія». Бо така мрія має бути у кожного. Зрештою, нам потрібно мріяти, щоб формувати картину свого майбутнього.
My congratulations to all members of Life Stories Сommunity! I hope that everyone who shares their thoughts and personal stories here are ardent dreamers. Because lately I have been observing that most Ukrainians have simply forgotten how to dream, and that their dreams have fallen to the level of prosaic desires. I do not condemn them at all. Because now is a very difficult and not easy time. However, today I would not like such thoughts to overshadow the bright theme of the week in this community, such as 'My most cherished dream'. Because everyone should have such a dream. After all, we need to dream to form a picture of our future.
На мою думку, між бажанням та мрією існує тонка грань, яка розділяє, здавалося б, тотожні для багатьох поняття. Бо бажання – це здебільшого те, чого ми просто хочемо, а мрії – це те, чого ми натхненно прагнемо. Мрія часто є недосяжною. Насамперед вона вимірюється нашою особистою духовною потребою і почасти загальним благом. Окрилені мрією здатні сягнути незвіданих вершин. Мабуть, десь так. І хочеться, аби всі мали такі крила.
In my opinion, there is a fine line between desire and dream. Because desires are mostly what we just want, and dreams are what we aspire to. Because the dream is first of all measured by personal spiritual need and partly by the common good. The winged dreams are able to reach unknown heights.
У кількох словах хочу спочатку розповісти, як здійснилася одна з моїх найзаповітніших мрій. Можливо, мій приклад надихне і вас. Я вважаю, що корисно ділитися з іншими не лише знаннями, а й досвідом. Позаяк такий обмін мотивує, додає впевненості та наснаги.
12 років тому моя родина переїхала з Києва жити за місто в орендований будинок. Ми трішки втомилися від мегаполісу, і вирішили пожити трохи на лоні живописної природи, у тиші.
Наш орендований будинок розташовувався неподалік річки Десна, яка своєю красою не поступається Дніпру. Тож ми кожні вихідні — інколи самі, інколи з друзями — ходили на прогулянки до річки, влітку влаштовували пікніки, збирали квіти в полях і, незалежно від пори року, щоранку насолоджувалися співом птахів. Від перебування в такому розміреному, спокійному й затишному місці серед природи мене почала окриляти мрія про власний будинок.
Today I dream of implementing my own project, which depends primarily on me, and, in part, on the people who supported me and responded to help me implement it. Because I dream that all kids of my country have Ukrainian-language original, high-quality and modern online content that will give them the joy and ease of learning about the world, useful entertainment and fun learning. I don't know how long time will take me to release my project at the level of the finished product. This dream gradually materializes in its almost daily fixation 'on the paper' and even in the concrete steps already taken. So, I hope my cherished dream come true. Because this dream has already become a goal.
Пам'ятаю, як ми купили в маркеті магніт зі штучного каменя у вигляді милого сільського будиночка. Ми шуткували, що це наш маленький дім, і ми скоро у нього переїдемо. Потім на одній із презентацій у київській книгарні мені потрапив у руки альбом сучасних проєктів будинків одного американського видавництва. Я погортала той альбом, мені сподобалися деякі проєкти, і не зважаючи на те, що цей альбом коштував доволі дорого, я його купила.
Тож, надихнувшись сучасними проєктами житлового простору, я почала розробляти власний. Я робила багато креслень, промальовувала планування власного будинку, постійно його вдосконалюючи. Спочатку це виглядало як забавка, але я бачила в тому перспективу наближення до власної мрії. Потім я почала купувати якісь речі для інтер'єру, зокрема, картини, декоративні подушки тощо, які у власній уяві розміщувала у своєму будинку мрії. І так, крок за кроком, я впритул підійшла до своєї мрії, яка, фактично, трансформувалася в конкретну мету. Відтак ми купили ділянку під Києвом і розпочали будівництво власними силами. Тож, моя заповітна мрія, якої я так послідовно прагнула, нарешті здійснилася.
Сьогодні я понад усе мрію про реалізацію власного проєкту, який насамперед залежить від мене, і, частково, від людей, які мене підтримали і відгукнулися допомогти його втілити. Бо я мрію, аби в усіх дошкільників нашої країни був україномовний, оригінальний, якісний і сучасний онлайн-контент, який даруватиме їм радість і легкість пізнання світу, корисні розваги і веселе навчання. Щоб у наших дітей було щось своє, не запозичене, не франшизне, не банальне, не примітивне. Бо це якраз той вік, коли в дитини закладається основний базис образно-емоційних вражень, якими вона далі послуговуватиметься у своєму житті. Це її фундамент, і його основа має бути якісною і міцною.
Не знаю, як багато мені знадобиться часу, аби на рівні готового продукту запустити мій проєкт у світ. Але ця мрія поступово матеріалізується в її ледь не щоденній фіксації «на папері» і навіть в уже здійснених конкретних кроках. Тож, маю сподівання, що мені вдасться втілити цю мрію в реальність. Принаймні, це те, чого я наразі натхненно прагну.
Thank you for reading me! I wish everyone good luck. Cherish your dreams!
P.S. In all my photos you can see the garden of my dreams, which has already become my reality. All these flowering plants delight me from early spring to early autumn. I hope they will make you a little happy too.